І. Поточна ситуація

Чинний Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 9 липня 2003 року (далі – Закон №1058-IV) передбачає створення спеціального Накопичувального пенсійного фонду як цільового позабюджетного фонду й акумулювання в ньому страхових внесків застрахованих осіб, що обліковуватимуться на накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуватимуться з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб. Пенсійні активи фонду використовуватимуться для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, а у випадках, передбачених Законом №1058-IV, членам їхніх сімей або спадкоємцям та на інші цілі.

Закон №1058-IV передбачає, що управління активами накопичувального пенсійного фонду здійснюватимуть компанії з управління активами, відібрані за процедурою тендера Радою накопичувального фонду. Рада накопичувального фонду на паритетних засадах формується Президентом України і Верховною Радою України.

Здійснення пенсійних накопичень має розпочатися після набрання чинності законом про запровадження перерахування частини страхових внесків до Накопичувального фонду.

Закон №1058-IV передбачає можливість спрямування частини страхових внесків на накопичувальне пенсійне забезпечення в недержавні пенсійні фонди через 11 років після запровадження перерахування внесків до Накопичувального пенсійного фонду. Планується, що страхові внески сплачуватимуться застрахованими особами, яким на день запровадження таких внесків не виповнилося: чоловікам 40, жінкам 35 років. Застраховані особи: чоловіки віком від 40 до 50 років, а жінки – від 35 до 45 років – можуть прийняти рішення щодо перерахування страхових внесків до Накопичувального фонду протягом року з дня запровадження цих внесків. Іншим громадянам така можливість заказана.

Максимальний розмір страхових внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, не може перевищувати 7% заробітної плати.

Ухвалення закону про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду здійснюється лише за умови економічного зростання країни протягом двох останніх років, а саме: якщо в кожному з них валовий внутрішній продукт зростав не менше ніж на 2% порівняно з попереднім роком.

Перерахування страхових внесків до Накопичувального фонду здійснюється в разі одночасного підвищення заробітної плати застрахованій особі та лише після виконання таких умов:
– забезпечення виплати пенсій у солідарній системі в розмірі не нижчому за прожитковий мінімум;
– збалансованості бюджету Пенсійного фонду відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку;
– створення інституційних компонентів функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування, у тому числі:
повного впровадження системи персоніфікованого обліку та створення системи автоматизованого звітування щодо стану накопичувальних пенсійних рахунків застрахованих осіб з урахуванням стану пенсійних активів;
–  створення програмно-технічного комплексу для системи збирання страхових внесків до Накопичувального фонду, сумісного з системою електронних переказів банків;
– прийняття законодавчих актів, необхідних для функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування;
– призначення всіх членів Ради Накопичувального фонду;
– проведення тендерів та укладання договорів з компаніями з управління активами, зберігачем та аудитором Накопичувального фонду;
– набуття досвіду роботи системи недержавного пенсійного забезпечення;
– забезпечення фінансування з державного бюджету втраченої частини страхових коштів у солідарній системі у зв’язку з перерахуванням частини страхових внесків до Накопичувального фонду.

Перше засідання Ради Накопичувального фонду скликається Пенсійним фондом і проводиться не пізніше ніж за рік до дати перерахування частини страхових внесків до Накопичувального фонду.

У період до перетворення Пенсійного фонду України на неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

ІІ. Висновки з поточної ситуації

1. Слід визнати, що, виходячи з норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», більшість передумов впровадження накопичувального пенсійного забезпечення не виконано. Понад те, такі вимоги, як збалансування Пенсійного фонду України або необхідність економічного зростання країни щонайменше на 2% два роки поспіль, навряд можуть бути виконані найближчим часом. З іншого боку, з огляду на демографічну ситуацію в країні відтермінування впровадження накопичувального пенсійного забезпечення може призвести до краху вітчизняної пенсійної системи.

2. Закон №1058-IV, передбачає що відрахування до Накопичувального фонду здійснюватимуть застраховані особи, яким до пенсії лишилося не менше ніж 20 років (тобто на день запровадження не виповнилося: чоловікам 40, жінкам 35 років). Але на сьогодні не існує розрахунків, які б підтвердили, що за 20 або за 25 чи навіть 30 років при пенсійних відрахуваннях у 7%, або 10%, або й 15% заробітної плати вдасться накопичити суми достатні для отримання задовільної пенсії.

3. Здійснення накопичень у спеціальному Накопичувальному фонді відповідно до Закону №1058-IV потребуватиме значних бюджетних видатків на:
– забезпечення виплати пенсій у солідарній системі в розмірі не нижчому за прожитковий мінімум;
– збалансування бюджету Пенсійного фонду України;
– створення інституційних компонентів функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування, у тому числі повного впровадження системи персоніфікованого обліку та створення системи автоматизованого звітування щодо стану накопичувальних пенсійних рахунків застрахованих осіб з урахуванням стану пенсійних активів;
– створення програмно-технічного комплексу для системи збирання страхових внесків до Накопичувального фонду, сумісного з системою електронних переказів банків;
– забезпечення фінансування з державного бюджету втраченої частини страхових коштів у солідарній системі у зв’язку з перерахуванням частини страхових внесків до Накопичувального фонду.

Розрахунки обсягів таких видатків відсутні, але, за оцінками експертів, лише компенсація втрат солідарної системи потребуватиме близько 3,5 млрд. грн. щороку.

Крім того, для одночасного з перерахуванням страхових внесків до Накопичувального фонду підвищення заробітної плати застрахованої особи, як це передбачено Законом №1058-IV, також потрібні гроші, в тому числі з бюджету.

4. Здійснення внесків до спеціального Накопичувального фонду можливе не раніше, ніж через рік після формування Ради Накопичувального фонду, проведення тендерів та укладання договорів з компаніями з управління активами, зберігачем та аудитором Накопичувального фонду. Таким чином, навіть після ухвалення закону про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду знадобиться щонайменше рік, аби дійсно розпочати таке спрямування. Зважаючи на необхідність створення інституційних компонентів функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування (див. п. 3) і практику здійснення державними органами й установами конкретних дій з цією метою, можна з впевненістю констатувати, що термін впровадження накопичувального пенсійного забезпечення розтягнеться на 2-3 роки.

5. Створення єдиного пенсійного Накопичувального фонду – це створення монополіста в наданні послуг із загальнообов’язкового пенсійного накопичувального страхування. І навіть громадський характер управління таким Накопичувальним фондом через Раду Накопичувального фонду не нівелює монополізму в наданні послуг.

Організація, що користується монопольним положенням, не має мотивації до зниження вартості послуг і підвищення їхньої якості. Навіть нормативне обмеження тарифів на обслуговування Накопичувального фонду (адміністрування, управління активами, зберігання активів) веде швидше не до зниження витрат, а до зниження якості послуг, користувачами яких врешті-решт є громадяни. Саме таку картину ми спостерігаємо у фондах соціального страхування (непрацездатності, безробіття, виробничого травматизму), які, попри те, що управляються Радами, все одно користуються монопольним положенням. Більшість громадян, на чию користь діють ці фонди, не стільки констатують низьку якість їх послуг, скільки навіть не знають про їхнє існування.

Вибір постачальників послуг (управління пенсійними активами та їх зберігання) за тендерними процедурами не усуватиме недоліків монопольного становища Накопичувального фонду. Це, по-перше, стосується все тієї ж якості послуг, яку не в змозі врахувати жодні тендерні вимоги, адже послуги – продукт не серійний, а індивідуалізований. Постачальники послуг можуть надавати їх іншим організаціям з високою якістю, тому що вони погоджуються на високі тарифи послуг, а Накопичувальному фонду, який вимагає низьких тарифів, послуги надаватимуться зовсім іншої якості. По-друге, сьогодні вся країна спостерігає за проблемами із тендерними закупівлями за державні кошти. Лунають звинувачення в корупції, завищенні закупівельних цін тощо.

6. Закон №1058-IV не містить гарантій збереження накопичених у Накопичувальному фонді  пенсійних коштів, тоді як саме це є найпершою проблемою, яку називають громадяни щодо впровадження накопичувального пенсійного страхування.

Такі гарантії можливі лише за рахунок державного бюджету, відповідно, можуть бути запроваджені тільки законодавством про бюджет. Але, в такому разі, їх надання спричинятиме до фактичного перерозподілу бюджетних, отже суспільних, коштів. Це означає, що проблеми, які виникли в одних верств суспільства, перекладатимуться на плечі всього суспільства. Це буде порушенням принципу індивідуального накопичення пенсії та реанімацією солідарного принципу, який абсолютно не відповідає нинішнім соціально-економічним умовам.

Отже, створення монопольного надавача послуг із накопичувального пенсійного страхування у вигляді спеціального Накопичувального фонду без вирішення проблеми гарантування накопичень, по-перше, вимагатиме суттєвих державних видатків, по-друге, спричинить до всіх суспільно-негативних наслідків, що випливають із його монопольного становища.

До того ж, немає обґрунтувань, що запровадження відрахувань частини пенсійних внесків до Накопичувального фонду з 35-40-річного і молодше віку не погіршить пенсійного забезпечення цих осіб, тобто накопичена ними пенсія не виявиться меншою, ніж могла бути пенсія із солідарної системи. Окрім того, відрахування частини пенсійних внесків саме такою віковою категорією призведе до недоотримання Пенсійним фондом України чималих коштів, а він і без того має дефіцитний бюджет. Річ у тім, що у 35-40-річному віці людина досягає професійної зрілості, відповідно, оплата її праці, від якої обліковуються відрахування, сягає відносно високих рівнів.

ІІІ. Мета і основні завдання Концепції

1. Метою Концепції впровадження ІІ рівня пенсійного забезпечення є окреслення основного напряму і переліку дій, необхідних для якнайшвидшого впровадження в Україні загальнообов’язкового накопичувального пенсійного забезпечення, яке гарантуватиме збалансованість пенсійної системи в цілому, а також виплату справедливої пенсії відповідно до стажу та якості праці людини.

2. У процесі впровадження ІІ рівня пенсійного забезпечення необхідно вирішити такі завдання:
– якнайшвидший початок внесків до системи пенсійних накопичень;
– мінімізація витрат держави, необхідних для цього;
– забезпечення всім учасникам ІІ рівня максимальної можливості для накопичення коштів, достатніх для отримання пенсії не нижчої, ніж у солідарній системі;
– створення конкурентного середовища, яке гарантуватиме умови для підвищення якості пенсійних послуг та зниження їхньої вартості;
– створення потужного джерела інвестицій в національну економіку;
– забезпечення стійкості та контрольованості ІІ рівня пенсійного забезпечення.


ІV. Визначення оптимального шляху впровадження ІІ рівня пенсійного

1. В Україні вже шість років діє система недержавного пенсійного забезпечення, запроваджена Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» №1057-IV від 9 липня 2003 року, яка за своїм характером є добровільною накопичувальною. Всі параметри цієї системи пристосовані для накопичення коштів на майбутню пенсію. Передбачений означеним Законом порядок функціонування операторів недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ) розроблено виходячи з необхідності стримувань і противаг і забезпечує системі рівновагу, особливо на тривалу перспективу.

З огляду на означене, саме на систему недержавного пенсійного забезпечення необхідно покласти функцію обслуговування, загальнообов’язкового пенсійного накопичення. На увазі мається в першу чергу адміністрування індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунків учасників ІІ рівня. Визнати, що такий рахунок (рахунки) кожен учасник ІІ рівня (застрахована особа) може за власним вибором відкривати у будь-якого оператора (операторів) оператора пенсійного забезпечення, який буде уповноважений на відкриття та адміністрування таких рахунків.

Таке рішення не потребуватиме коштів на створення інституційних компонентів функціонування накопичувальної системи, позаяк вони вже існують і напрацювали певний досвід. Створені і діють системи персоніфікованого обліку та автоматизованого звітування щодо стану накопичувальних пенсійних рахунків учасників пенсійного накопичення з урахуванням стану пенсійних активів.

2. Програмно-технічний комплекс для системи збирання пенсійних внесків, сумісний із системою електронних переказів банків, доцільно створювати на базі програмно-технічного комплексу Національного депозитарію України, який виконує ті ж функції збирання і розподілу інформації про платежі. Для створення зазначеного програмно-технічного комплексу Національного депозитарію України держбюджет вже інвестував більше 50 млн. грн. Забезпечити обов’язкову участь інститутів, що планують обслуговувати ІІ рівень пенсійного забезпечення, в капіталі організації, що експлуатуватиме зазначений програмно-технічний комплекс і здійснюватиме функції тільки платіжного агента для розподілу внесків учасників ІІ рівня пенсійного забезпечення.

3. Запровадити обов’язкові пенсійні внески в накопичувальну пенсійну систему для тих осіб, які після набрання чинності відповідним нормативним документом отримають перше робоче місце. Отримуючи перше робоче місце, громадянин робить вибір місця накопичення обов’язкових пенсійних внесків.

Для осіб, які отримали своє перше робоче місце впродовж 5 років до набрання сили відповідним нормативним документом, передбачається право самостійно визначити, чи братимуть вони участь у ІІ рівні пенсійного забезпечення.

4. Внески до загальнообов’язкової пенсійної накопичувальної системи встановити на рівні 7% заробітної плати. Через 5 років функціонування системи повернутися до перегляду рівня внесків із урахуванням дохідності пенсійних активів системи.

5. Фінансові інститути, які здійснюватимуть накопичення загальнообов’язкових пенсійних внесків, повинні обиратися відповідно до спеціальних вимог, зокрема:
– достатність капіталу,
– достатність досвіду роботи персоналу,
– наявність внутрішніх механізмів управління ризиками,
– відкритість інформації про осіб, які контролюють фінансовий інститут,
– наявність в органах управління осіб, які мають економічну або юридичну освіту, не менше половини від загальної кількості,
– ведення обліку згідно з міжнародними стандартами,
– підтверджений рівень якості послуг і фідуціарної відповідальності інституту.

V. Заходи із впровадження ІІ рівня пенсійного забезпечення

1. Внести зміни до Закону №1058-IV, які скасовуватимуть усі норми, що стосуються створення та діяльності спеціального Накопичувального пенсійного фонду як цільового позабюджетного фонду й акумулювання в ньому страхових внесків застрахованих осіб.

2. Розробити проект Закону України щодо запровадження ІІ рівня пенсійного забезпечення, в якому передбачити наведені вище концептуальні засади створення та функціонування ІІ рівня пенсійного забезпечення.

3. Забезпечити безумовне виконання Закону України «Про акціонерні товариства», який регламентує міжнародний рівень корпоративного управління у вітчизняних акціонерних товариствах, що суттєво підвищить ліквідність фондового ринку як об’єкта інвестування пенсійних коштів.

4. Розробити показники й ефективну систему пруденційного нагляду за інститутами, що обслуговують ІІ рівень пенсійного забезпечення.

Завантажити у форматі .pdf

Залиште свій відгук щодо Концепції