Рішення покласти функцію обслуговування загальнообов’язкового пенсійного накопичення саме на систему НПЗ не потребуватиме коштів на створення інституційних компонентів функціонування накопичувальної системи, позаяк вони вже існують і напрацювали певний досвід. Створені і діють системи персоніфікованого обліку та автоматизованого звітування щодо стану накопичувальних пенсійних рахунків учасників пенсійного накопичення з урахуванням стану пенсійних активів.

Створення програмно-технічного комплексу для системи збирання пенсійних внесків, сумісного із системою електронних переказів банків, силами Національного депозитарію може бути здійснене на комерційних засадах за рахунок фінансування з боку інститутів, що планують обслуговувати ІІ рівень пенсійного забезпечення. Крім того, за надання послуг такого комплексу Національний депозитарій отримуватиме оплату від зазначених інститутів. У будь-якому разі створення і функціонування такого комплексу не потребуватиме державних коштів.

Відрахування частини пенсійних внесків до системи загальнообов’язкового пенсійного забезпечення особами, які отримали своє перше робоче місце після набрання чинності відповідним законом, гарантує достатність їх накопичень, щоб отримувати пенсію не меншу за ту, що вони могли б отримати в солідарній системі. Запобігти останньому має на меті і вимога перегляду норми відрахувань до ІІ рівня пенсійного забезпечення з урахуванням темпів зростання пенсійних активів.

Запровадження умови щодо спрямування частини пенсійних внесків до накопичувальної системи саме з першого робочого місця не вимагатиме суттєвих витрат із державного бюджету, позаяк втрати Пенсійного фонду України в цьому разі не будуть значними. По-перше, від означеної категорії осіб Пенсійний фонд України внесків взагалі не отримував, тому не буде потреби компенсувати кошти, які перестали надходити. По-друге, на першому робочому місці зарплата будь-якого працівника не буває великою. Отже, недоотримання не будуть значними. По-третє, відрахування частини пенсійних внесків до накопичувальної системи в один обліковий період здійснюватиме не надто велика кількість осіб, як це було б, якщо накопичення запровадити для осіб конкретного віку. Тобто не складеться ситуації, коли Пенсійний фонд недоотримає відразу значної суми пенсійних надходжень.

Таким чином, збільшення кількості платників, які вноситимуть до Пенсійного фонду України трохи меншу суму, відбуватиметься поступово, що в загальному бюджеті фонду не буде помітне. Така поступовість дозволить уникнути проблем, обов’язкових при роботі з великими масивами даних і значними групами людей.

Для того, щоб впроваджувати відрахування частини пенсійних платежів до загальнообов’язкової пенсійної накопичувальної системи саме з першого робочого місця, немає потреби проводити складні розрахунки, для яких, до речі, немає достатніх достовірних даних. Просто починати ще раніше, ніж людина отримає першу заробітну плату, взагалі неможливо.

Норма відрахувань у 7% заробітної плати – це майже мінімальний рівень серед аналогічних показників у розвинених країнах, в яких функціонує накопичувальна система. За перші 3-5 років функціонування загальнообов’язкової системи накопичиться необхідна інформація для проведення точних розрахунків щодо достатності 7%-вих відрахувань. У разі недостатності такої норми відрахувань буде час ухвалити інший показник так, щоб не нашкодити користувачам системи.

Перелік особливих вимог до інститутів, що планують обслуговувати ІІ рівень пенсійного забезпечення, ґрунтується на більше ніж шестирічному досвіді функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення.

Впровадження загальнообов’язкового пенсійного накопичення на базі системи НПЗ повністю виключає недоліки, характерні для монопольного становища надавача послуг. Оператори ринку об’єктивно будуть зацікавлені в підвищенні якості послуг і зниженні тарифів на них. Тим більше, що тарифи можуть бути і нормативно обмежені.

Фондовий ринок України залишається надзвичайно слабким. На ньому відсутня достатня кількість якісних цінних паперів. Акціонерні товариства не піклуються про ліквідність акцій власного випуску. Чинний Закон України «Про акціонерні товариства» містить міжнародні стандарти корпоративного управління, але, на жаль, абсолютна більшість акціонерних товариств не поспішають приводити свої внутрішні документи у відповідність до цього Закону. Це суттєво стримує розвиток вітчизняного фондового ринку. Необхідно забезпечити безумовне виконання норм Закону України «Про акціонерні товариства», що гарантуватиме ефективне вкладення пенсійних активів, а українським підприємствам – приплив капітальних інвестицій.

Стійкість і надійність накопичувальної пенсійної системи вже підтверджено її більше ніж шестирічним функціонуванням. Введення додаткових вимог лише посилить систему. Запровадження додаткових гарантій не є необхідним, як це не передбачено і для спеціального Накопичувального пенсійного фонду як цільового позабюджетного фонду. Потрібно розробити систему ефективного пруденційного нагляду та реакції з боку держави і неухильно її реалізовувати.

Таким чином, загальнообов’язкове пенсійне накопичення, що ґрунтується на системі НПЗ і впроваджується для осіб, які отримують перше робоче місце, не вимагатиме витрат на створення інститутів для його адміністрування, не потребуватиме суттєвих коштів на компенсацію втрат Пенсійного фонду України, поширюватиметься поступово і може бути впроваджено вже через 3-6 місяців після ухвалення відповідного закону.

Завантажити у форматі .pdf