Ознайомимось, як же працює недержавний пенсійний фонд

Отже, людина вирішила стати учасником НПФ. Слід зазаначити, що вона може стати учасником НПФ одного з трьох видів - відкритого, корпоративного, професійного. Та різниця між ними, що цікавить нас, полягає в наступному: учасником відкритого НПФ може стати будь-хто, навіть особи без громадянства. Учасниками корпоративних НПФ можуть стати лише особи, що пов"язані із засновником такого НПФ трудовими відносинами. І нарешті, учасники професійних НПФ - особи, що займаються тим (тими) видом або видами діяльності, що зазначені статуті НПФ.

Учасник НПФ і вкладник НПФ - поняття не завжди тотожні. У більшості випадків внески за своїх працівників у НПФ робить працедавець - це дає деякі податкові пільги, а також можливість відносити кошти, що спрямовуються на пенсійні рахунки працівників, до валових витрат підприємства, зменшуючи на відповідну суму базу для податку на прибуток, а в деяких випадках — і обов’язкових соціальних зборів. Але сам учасник теж може бути вкладником, добровільно.

Існують дві основні схеми недержавного пенсійного забезпечення - з визначеними внесками (фіксована сума чи відсоток від зарплатні) та визначеними виплатами. Але в Україні дозволена тільки схема з визначеними внесками, оскільки друга схема несе в собі значні ризики для НПФ, і є, по суті, схемою страхування (за такою схемою працюють страхові компанії).

Коли гроші від вкладника надходять до НПФ, вони одразу персоніфікуються і з того часу належать лише учаснику НПФ, на ім"я якого надійшли - вкладник повернутиїх собі не має можливості. Але забрати ці гроші учасник може лише за певних умов.

Отже, першою умовою є досягнення учасником певного віку - за 10 років до чи через 10 років після настання для такого учасника пенсійного віку в солідарній системі.
Відповідно Закону (8, стаття 60) НПФ здійснює такі види виплат: пенсія на визначений строк і одноразова пенсійна виплата.

Такі виплати здійснюються за заявою учасника.
Одноразова пенсіна виплата здійснюється за умов, передбачених статтею 65 Закону (8) у випадках:
-медично підтвердженого критичного стану здоров'я(онкозахворювання, інсульт тощо) або настання інвалідностіучасника фонду;
-коли сума належних учаснику фонду пенсійних коштів на дату настання пенсійного віку учасника фонду не досягає мінімального розміру суми пенсійних накопичень, встановленого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України;
-виїзду учасника фонду на постійне проживання за межі України.

В інших випадках учасник укладає з АПФ договір про пенсію на визначений строк (не менше 10 років), після чого пенсійні виплати здійснюються йому рівними частинами впродовж рівних відрізків часу. Наприклад, учасник Х уклав договір про пенсію на визначений строк, маючи 50 тис.грн.  накопичень, на 10 років, з виплатою грошей раз на квартал. Тоді сума щоквартальної виплати йому становитиме 1250 грн. + важкопрогнозований інвестиційний дохід (збиток) на залишок грошей на індивідуальному рахунку пенсіонера Х, оскільки не всі 50 тис. вилучаються з обігу, а лише ті гроші, що необхідні для нагальної виплати. Інші гроші у вигляді активів продовжують "працювати" і давати інвестиційний дохід, а інколи збиток . Причому і дохід, і збиток розподіляються пропорційно до частки кожного учасника у НПФ, яка відслідковується за допомогою системи персоніфікованого обліку.

Але існує і третій шлях. Річ іде про довічний ануїтет. Суть у тому, що учасник може забрати свої пенсійні накопичення з НПФ і перевести їх до страхової компанії, уклавши з нею відповідний договор. У такому випадку страхова компанія виплачуватиме пенсіонеру пенсію пожиттево, беручі за основу суму його пенсійних накопичень і власні актуарні розрахунки (тобто розрахунки коефіцієнтів доживання і смертності). Оскільки згідно законодавства, лише страхові компанії можуть провадити актуарні розрахунки, ім і надано право брати участь у третьому рівні пенсійної системи на цьому етапі. Таким чином, пенсіонер впевнений, що пенсію він буде отримувати до кінця життя, але вона буде нижчою за виплати на встановлений строк, оскільки страхова компанія має страхувати ризики дожиття.

Треба сказати, що недовиплачені страховиком пенсіонеру гроші не успадковуються, а ідуть саме на покриття ризиків страховика по дожиттю інших пенсіонерів.
А от гроші, недоотримані ри виплаті пенсії на визначений строк, успадковуються згідно законодавства, рівно як і гроші, що були накопичені померлим учасником фонду.
Виплата пенсії з другого рівня теж побудована теж за схемою ануїтету, як і виплата пенсії страховою компанією. Це ще одна відмінність другого рівня від третього.

Система недержавного пенсійного забезпечення в Україні робить лише перщі кроки, лише 2 роки пройшло з часу введення в дію Закону "Про недержавне пенсійне забезпечення". Робити висновки передчасно, адже, наприклад, пенсійна система Чилі реально почала працювати через 10 років після введення в дію. Загалом, пенсійні накопичення - це "довгі" грощі, шо накопичуються десятиріччями, і лише через багато років проявляється кумулятивний ефект, коли інвестиційний дохід приносить більше коштів, ніж щомісячні відрахування.

Ось стандартна схема, складена відповідно до законодавста, за якою працюють недержавні пенсійні фонди всіх видів: